Вчительська скарбничка

Традиційними стають для вчителів нашого закладу щомісячні зустрічі, семінари, обговорення  педагогічних ситуацій з метою обміну досвідом. 22 лютого ми обговорювали тему успіху,  ділилися своїми баченнями, хто така успішна людина, що означає бути успішним учителем і як цього досягти. Нелегкі стояли перед нами завдання, не все так однозначно в нашій професії. Бо працюємо не з предметами, речами, а з дітьми, тими паростками, з яких плекаємо майбутніх жителів цієї країни, цієї планети. Величезна відповідальність, нелегке  завдання – виростити щасливу, розумну, успішну людину . В ході семінару вчителі обговорили, з чого складається успіх педагога, пройшли тест «Чи здатні ви досягти успіху?», застосували  теоретичні знання про ситуації успіху й результати самодіагностики для розв’язання педагогічних ситуацій. У ході щирого спілкування відбулися цінні обміни думками щодо проблем навчання та виховання учнів. Колеги дійшли висновку, що учитель працює на межі емоцій, на межі моральної загостреності, на межі суворості й доброти. А як добитися успіху? Самому розвивати в собі удачливість шляхом самовдосконалення, саморозвитку і самоосвіти. Успішні люди притягують нас, як магніт, бо ми сподіваємось, що часточка їхньої удачі перейде й нам. Це саме відчувають і учні.

Уважайте себе успішною людиною, і вам під силу буде виховати успішних і щасливих учнів.

Швейцарія та Бельгія знаходяться в різних географічних регіонах та мають різне економіко-географічне положення. Швейцарія знаходиться в Центральній Європі і має кордони з 5 країнами (Австрією, Ліхтенштейном, Німеччиною, Італією та Францією). Країна не має власного доступу до моря, але забезпечує зв'язок між Північним та Південним Європою. Швейцарія має розвинуту транспортну інфраструктуру, включаючи залізницю, автомобільні дороги, повітряний транспорт та водний транспорт по річках та озерах. Бельгія знаходиться в Західній Європі та має кордони з Нідерландами, Німеччиною, Люксембургом та Францією. Бельгія має доступ до моря через порти Антверпена та Зебругге, що робить її важливим транспортним вузлом між Північним морем та рештою Європи. Крім того, Бельгія має розвинену транспортну інфраструктуру, включаючи залізницю, автомобільні дороги, повітряний транспорт та водний транспорт по річках. Економіко-географічне положення Швейцарії та Бельгії визначає їх роль в світовій торгівлі та важливість як транспортних вузлів. Обидві країни мають розвинену економіку та високу конкурентоспроможність на світовому ринку завдяки своїм високотехнологічним галузям та розумній спеціалізації у конкретних секторах. Структура промислового виробництва Швейцарії та Бельгії має деякі схожі риси, але також є й відмінності.

Схожі риси: в обох країнах розвинені промислові галузі, такі як машинобудування, хімічна та фармацевтична промисловість, електротехнічна та електронна промисловість, металургія тощо. Обидві країни мають високий рівень технологічної оснащеності виробництва та забезпечення якості продукції. У Швейцарії та Бельгії розвинена м     іжнародна торгівля та імпортно-експортні зв'язки.

Відмінності: структура промисловості Швейцарії більш розгалужена, вона включає багато малих і середніх підприємств, які спеціалізуються на виробництві високотехнологічних товарів з високою доданою вартістю. У Бельгії ж промисловість більш концентрована у великих корпораціях.

В Швейцарії виробництво спрямоване на експорт, у той час як в Бельгії значна частина виробництва споживається на внутрішньому ринку. У Бельгії значно розвинені залізничний та автомобільний транспорт, що дає можливість ефективно транспортувати продукцію по країні та за її межами. У Швейцарії ж розвинені авіаційний транспорт та логістичні послуги.

Бельгія має значно більшу кількість великих портів, які забезпечують доступ до міжнародних морських маршрутів, ніж Швейцарія. Первинний сектор економіки Швейцарії, тобто галузь економіки, пов'язана з видобутком природних ресурсів, становить невелику частину її економіки. У 2020 році цей сектор складав лише 1,3% ВВП Швейцарії. Однак, деякі галузі первинного сектору є важливими для країни. Сільське господарство є найбільшою галуззю первинного сектору в Швейцарії. Вона складає більше половини виробництва первинного сектору країни. Швейцарське сільське господарство спрямоване на вирощування зернових, картоплі, овочів, фруктів та винограду. Крім того, Швейцарія є відома своєю високоякісною молочною продукцією, включаючи сир та шоколад, які експортуються по всьому світу.

Також у Швейцарії розвинені гірничодобувна та енергетична галузі. Країна видобуває кам'яне вугілля, нафту та газ. Однак, обсяги видобутку є досить незначними порівняно з іншими країнами. Більшість енергетичних потреб Швейцарії задовольняється за рахунок імпорту. Крім того, у Швейцарії вирощуються ліси, але вони мають важливі функції, такі як захист від селянських катастроф, біорізноманіття та рекреаційні функції, а не промисловий використання.

Отже, хоча первинний сектор є невеликою частиною економіки Швейцарії, його галузі, такі як сільське господарство, мають важливе значення для країни. Первинний сектор економіки Бельгії, як і в Швейцарії, становить невелику частину її економіки. У 2020 році він складав близько 1,4% ВВП Бельгії. Однак, деякі галузі первинного сектору є важливими для країни. Сільське господарство є найбільшою галуззю первинного сектору в Бельгії. У 2020 році вона займала 0,7% ВВП країни та займала близько 1,7% робочої сили. Бельгія є одним з найбільших виробників цукру в Європі та також вирощує зернові, картоплю, овочі та фрукти. Крім того, Бельгія відома своєю високоякісною молочною продукцією, включаючи сир та шоколад. Гірничодобувна галузь є менш розвиненою в Бельгії, ніж в Швейцарії. Країна видобуває кам'яне вугілля, нафту та газ, а також виробляє солі та мінеральні добрива. У 2020 році гірничодобувна галузь становила менше 0,1% ВВП Бельгії. У Бельгії також є значна рибальська промисловість, зокрема злов риби та молюсків. У 2019 році рибальство та аквакультура складали 0,1% ВВП країни. Отже, хоча первинний сектор є невеликою частиною економіки Бельгії, він все ще має важливе значення для країни, особливо у сільському господарстві та рибальстві

Вторинний сектор економіки Бельгії і Швейцарії відрізняється за кількістю і складом промислових галузей та їхнім внеском у валовий внутрішній продукт країни.

В Швейцарії вторинний сектор становить більш значну частину економіки, ніж в Бельгії. У 2020 році він складав близько 24,3% ВВП Швейцарії, що вказує на значний розвиток промисловості в країні. Швейцарія відома своїми високотехнологічними та інноваційними галузями, такими як фармацевтика, хімічна промисловість, машинобудування, годинникова промисловість, мікроелектроніка та інші. Ці галузі займають важливе місце у виробництві та експорті Швейцарії. У Бельгії вторинний сектор складає близько 20,2% ВВП країни (на 2020 рік), тож він менше значущий, ніж у Швейцарії. Основні галузі промисловості в Бельгії включають металургію, хімічну та фармацевтичну промисловість, машинобудування та текстильну промисловість. Крім того, Бельгія є виробником шоколаду та пива, що є важливими для експорту країни.

В обох країнах промисловість має важливе значення для їхньої економіки та забезпечує значну кількість робочих місць. Проте, відрізняється специфіка і склад промисловості в кожній з країн.

Бельгія і Швейцарія є країнами з невеликими запасами мінеральних ресурсів. Однак, в обох країнах є певні види корисних копалин, які використовуються в промисловості та будівництві. У Бельгії найбільш поширеними видами корисних копалин є нафта, природний газ, кам'яне вугілля, кальцій та гіпс. Нафта та природний газ експлуатуються в затоках Північного моря та в південній частині країни. Кам'яне вугілля видобувається у провінції Льєж, де розташовані крупні вугільні басейни. Кальцій та гіпс використовуються в будівництві для виготовлення цементу та інших будівельних матеріалів. Швейцарія має обмежені запаси корисних копалин, але деякі з них використовуються в промисловості. Зокрема, в країні є кам'яне вугілля, залізна руда, бурштин та сірка. Кам'яне вугілля добувається в північному сході країни, а залізна руда - у південній частині країни. Бурштин та сірка видобуваються у невеликих кількостях в окремих регіонах країни. У цілому, обидві країни є високорозвиненими технологічною та інноваційною промисловими державами, які успішно працюють в галузях, що не пов'язані з масовою експлуатацією мінеральних ресурсів.

У швейцарському третинному секторі домінуючими галузями є фінанси, банківська справа, страхування, фармацевтика, туризм та гостинності. Зокрема, Швейцарія відома своїми банківськими послугами та як місцем розташування головних офісів багатьох міжнародних компаній. У фармацевтичній галузі Швейцарія є одним з провідних світових виробників, а також має значну кількість готелів та курортів для туристів. У бельгійському третинному секторі найбільш значущими галузі є послуги з оптової та роздрібної торгівлі, транспорту та зв'язку, фінансові та страхові послуги, туризм та гостинності, а також послуги у сфері науки та техніки. Бельгія відома своїми портали та залізницями, які забезпечують ефективну транспортну інфраструктуру. Крім того, бельгійські міста такі як Брюссель та Брюгге приваблюють значну кількість туристів. У цілому, в обох країнах третинний сектор є головним двигуном економічного розвитку, а його складові в основному спрямовані на надання різноманітних послуг та підтримку інших галузей економіки.

Швейцарія та Бельгія мають розвинену промисловість, яка визначає їх міжнародну спеціалізацію та конкурентну перевагу на світовому ринку. Швейцарія відома своїми промисловими виробництвами в галузях фармацевтики, хімічної промисловості, машинобудування, мікроелектроніки та годинникової промисловості. Зокрема, Швейцарія є світовим лідером у виробництві часових механізмів та машин для обробки металу, а також високотехнологічних медичних пристроїв. Ці галузі становлять значну частину експорту Швейцарії та мають важливе значення для її економіки. У свою чергу, Бельгія спеціалізується на виробництві високотехнологічних продуктів у галузі хімії, сталі, автомобільної та аерокосмічної промисловості. Крім того, Бельгія є провідним світовим виробником кондитерських виробів та молочних продуктів, що також є важливими експортними галузями. Отже, промислові виробництва у Швейцарії та Бельгії спрямовані на високотехнологічні продукти та розумну спеціалізацію у конкретних галузях, що дозволяє їм займати певну нішу на світовому ринку та забезпечувати економічний розвиток країн.

Офіційна назва – Французька Республіка. Площа країни - 551,6 тис. км². Населення – понад 68,3 млн. осіб (2022 р.). Склад території – 95 департаментів, особлива територіальна одиниця Корсика, 5 «заморських департаментів», 5 «заморських спільнот», «заморська спільнота з особливим статусом» Нова Каледонія, Французькі Південно-Антарктичні території. Франція член міжнародних організацій – ООН, НАТО, Європейський Союз. Вона посідає 6-те місце у світі та 3-тє в Європі за ВВП. Країна посідає 14-те місце в світі та 4-те в Європі – за золотовалютними резервами.  Франція – постіндустріальна країна з розвинутою промисловістю. Франція – ядерна держава, постійний член Ради Безпеки. За військовою потужністю країна посідає 6-те місце в світі та 3-тє в Європейському регіоні. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром на мисі Куру в Французькій Ґвіані, що розташована у Південній Америці.

Контурна територія Франції нагадує п’ятикутник, має сприятливе географічне положення, різноманітні природні умови та ресурси, займає приморське положення в субрегіоні Західна Європа. Вона  межує з високорозвинутими державами, що є її партнерами у Європейському Союзі. Всі сусідні країни, крім Швейцарії, входять до військово-політичного блоку НАТО.

Країна розташована на перетині найважливіших транзитних шляхів сполучення Європи. 2/3 її кордонів – морські. Франція є водночас і середземноморською, й приатлантичною країною. Її морські порти Марсель і Гавр належать до найбільших у світі. В країні споруджено другий у Європі за завантаженням пасажирський аеропорт-хаб «Руассі-Шарль-де-Голль» у Парижі. 

 Держава бере активну участь у розвитку науки та фінансує науково-дослідницьку роботу, спрямовану на економічний розвиток країни. У найбільшому технополісі Франції «Софія Антиполіс», розташованому біля Ніцци, працює 1 200 технологічних компаній, близько 100 з яких іноземні. Приблизно половина компаній займається дослідженнями, інша половина розвиває інформаційні, біо- та агротехнології. Другим за значенням технополісом Франції є науковий центр у Монпельє. Дослідження ведуться у трьох напрямах: медицина, інформаційні та агротехнології. «Містом науки» називають технополіс Іль-де-Франс, який включає Париж і столичний регіон. У ньому  розташовано 9 наукових і технологічних парків. У Ліоні створений великий технополіс, зорієнтований на розробку й виробництво новітніх електронних, фармацевтичних та інших товарів підвищеного попиту.

 У первинному секторі економіки відбулося згортання добувної промисловості. Сільське господарство продовжує відігравати важливу роль в економіці Франції, хоча в ньому зайнято лише 2,8 % населення. У 1,5 рази скоротилося значення вторинного сектору. Так, у переробній промисловості через скорочення традиційних виробництв (чорна металургія, текстильна промисловість) зросла частка новітніх: машинобудування, хімічної промисловості, електроенергетики. Це призвело до занепаду старих промислових районів. В країні сформувався потужний третинний сектор, що представлений різноманітними видами послуг. Він охоплює понад 3/4 зайнятого населення та виробляє 79 % ВВП країни. У третинному секторі французької економіки особливе місце посідають фінансова діяльність, освіта, туризм, швидкісні залізниці. Основна частина банківських операцій припадає на три банки: «Банк насьональ де Пари», Crédit Lyonnais і Société Générale. Париж є найбільшим фінансовим і біржовим центром Франції. 

Французька система освіти  вважається однією з найкращих у світі. Основна її особливість – доступність безкоштовного навчання в державних вищих навчальних закладах.  У Франції працює 80 університетів і близько 300 вищих шкіл. Топ-200 найкращих університетів Європи – це 15 французьких вишів: університети Парижа, Ліона, Марселя, Бордо, Страсбурга, Монпельє, Тулузи.

 Міжнародний туризм у країні  став одним із найпотужніших видів економічної діяльності. За обсягом туристичних потоків країна посідає 1-ше місце у світі . До списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Франції внесено 42 об’єкти . Найпопулярнішими для туристів місцями у Франції є Париж з його околицями (Іль-де-Франс), Ніцца, Ліон, Руан, Страсбург, Ла-Рошель, Лурд, Бордо, Марсель. Париж називають «світовою столицею туризму».

У Франції одна з найрозвинутіших у Європі  система залізничного транспорту. Вона охоплює всю країну й складається з місцевих, нічних та високошвидкісних потягів TGV. Франція – батьківщина швидкісних залізниць у Європі.  Нині усі високошвидкісні залізниці країни сходяться до Парижа. Ними можна дістатися не лише до французьких міст, а й до сусідніх країн: Швейцарії, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Італії, а через підводний Євротунель під Ла-Маншем – до Великої Британії.

На світовому ринку отримали визнання аерокосмічне та військове виробництва, металообробка, автомобілебудування, електронна та електротехнічна промисловість, кольорова металургія (зокрема обробка рідкісноземельних металів), фармацевтика, парфумерія, хімічна промисловість, атомна енергетика. Провідні позиції Франція посідає у робототехніці, засобах зв’язку, виробництві нових матеріалів, біотехнології, мікроелектроніці, енергетиці.

За виробництвом електроенергії  Франція посідає 9-те місце в світі та 2-ге в Європі (після Німеччини). У зв’язку з нестачею паливних ресурсів уряд країни приділяє увагу розвитку атомної енергетики. Вона спирається на власну сировинну (уранові руди) та потужну науково-технічну базу. Водночас частину уранових руд довозять з африканських країн: Нігеру та Габону. У країні діють 19 АЕС. За кількістю електроенергії, що виробляється на атомних електростанціях, країна поступається лише США, а за часткою атомної енергетики їй немає рівних у світі. Виробництво електроенергії перевищує власні  потреби на 20 %, тому країна експортує найбільше  електроенергії у світі.

 Провідна роль у промисловості Франції належить виробництву машин та устаткування. Найбільше значення має виробництво автомобілів, якому належить третина вартості продукції машинобудування. Автомобільну промисловість Франції контролюють дві найбільші компанії – державна Renault і приватна Peugeot-Citroen.

   Добре розвинуто авіаційно-космічне виробництво, в якому Франція успішно конкурує із США. На території Франції швидко розвивається концерн European Aeronautics Defence and Space (EADS). Це транснаціональна фінансово-промислова група з переважанням французького та німецького капіталу за участі Великої Британії та Іспанії. Вона виробляє пасажирські літаки та гелікоптери, засоби супутникового зв’язку, авіатанкери-дозаправлення для військово-повітряних сил тощо. Найбільший у світі пасажирський лайнер Airbus A380, що складений на підприємстві концерну EADS в місті Тулуза, став символом європейської інтеграції. 

    Високого рівня розвитку досягла  електротехнічна промисловість, зокрема обладнання для атомних та гідравлічних електростанцій, а також електрокабель. Цей широкий асортимент продукції випускає крупний концерн Alcatel – Alstom. В електротехнічній промисловості також відомий концерн «Томсон», який посідає 1-ше місце у світі за випуском навігаційного обладнання для літаків.

    Франція входить у топ-країн світу за виробництвом хімічної і нафтохімічної продукції. Серед хімічних виробництв нині переважає «легка хімія». На французькому ринку діє близько 300 парфумерно-косметичних компаній. Абсолютним лідером є корпорація L’Oreal. Виробництва парфумів та ліків зосереджено в Парижі та на його околицях. У країні також налагоджене виробництво хімічних волокон, пластмас, синтетичного каучуку, шин, побутової хімії.

Традиційно визначає міжнародну спеціалізацію Франції виробництво одягу. Як правило, у цьому виробництві переважають невеликі майстерні. З великих компаній найбільш відома Christian Dior.  Париж традиційно вважається світовою столицею моди.

   З традиційних видів діяльності найважливіше значення має виробництво харчових продуктів і напоїв. У ньому працює найбільша кількість населення, зайнятого у вторинному секторі економіки, а за вартістю експорту воно поступається лише авіаційно-космічному виробництву. В останні роки зростає виробництво здорових та органічних продуктів. Країна славиться виробництвом марочних вин, коньяків, лікерів. У кожній частині країни виробляють свої марки вин: шампанське, бордоське, анжуйське, бургундське, кагор.

  У країні одержують близько 400 сортів твердого сиру. Також відомі виробництва м’ясних та молочних продуктів, хлібобулочних та кондитерських виробів, овочевих консервів, соусів, приправ, харчових добавок, морепродуктів. Найбільшою концентрацією підприємств харчової промисловості вирізняються території навколо столиці (Іль-де-Франс), Бретань, землі вздовж річки Луари. Найбільшою харчовою компанією країни є  Danone. В «заморських» регіонах Франції виробляють цукор із тростини, ром, ваніль, іланг-ілангову олію, морепродукти, тропічні фрукти, консервують ананаси, пакують креветки. 

Особливості аграрного сектору: Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. Хоч у країні чисельно переважають дрібні ферми, значну частку продукції виробляють у великих господарствах, що їх всіляко підтримує держава. Основним аграрним виробництвом в країні є тваринництво, яке дає 2/3 вартості сільськогосподарської продукції. Франція вирізняється значним поголів’ям великої рогатої худоби, овець, свиней, домашньої птиці. Країна постачає на світовий ринок м’ясо (яловичину, свинину, баранину) та молочні продукти. Традиційним є розведення устриць (90 % європейського виробництва) та жаб. Рослинництво  Франції спеціалізується на вирощуванні зернових культур (пшениці, ячменю, кукурудзи) та цукрового буряку. За виробництвом зерна Франція посідає 1-ше місце в Європі та є найбільшим його експортером у регіоні. У країні висаджують близько 550 сортів винограду. За споживанням овочів на душу населення країна є лідером у світі. Також розводять квіти, в т. ч. для виготовлення парфумів. 

       Для французької економіки характерним є нерівномірне розміщення продуктивних сил, надзвичайна централізація промислової, фінансової, культурної та політичної діяльності у столичному регіоні. Ще півстоліття тому головних промислових районів у Франції було три: багатопрофільний Іль-де-Франс (Великий Париж), вугільно-металургійний Схід (Лотарингія) та текстильна Північ (Лілль). Через припинення видобутку вугілля та залізних руд, зменшення обсягів текстильного виробництва ці райони стали депресивними. Водночас швидко зросла роль Півдня (Марсель, Тулуза) та Заходу (Бордо, Бретань) країни. Іль-де-Франс – найпотужніший економічний осередок Франції.

  З метою подолання територіальних диспропорцій французький уряд проводить регіональну політику з вирівнювання економічного розвитку територій. Для цього, наприклад, на південь країни було перенесено авіаційно-космічне та металургійні виробництва. 

      Основними експортними товарами є машини і транспортне обладнання, літаки, військова техніка, пластмаси, хімікати, фармацевтика, залізо і сталь, напої. Франція є провідним експортером атомних технологій та технології зберігання радіоактивних відходів.

     Країна належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти, що її завозить переважно з Алжиру і країн Перської затоки. Імпортуються також природний газ і вугілля. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та Алжиру. З інших товарів імпортуються машини та обладнання, транспортні засоби, споживчі товари, літаки, хімічні речовини. Основними торговельними партнерами Франції є країни ЄС, переважно Німеччина. Зростає економічна співпраця з країнами Середнього та Близького Сходу, Африки, Латинської Америки, Східної Європи, Китаєм.